Вт. Кві 23rd, 2024

Сьогодні, 31 жовтня відзначають містичну дату – Хелловін. Знагоди цього свята декілька закладів у центрі Івано-Франківська прикрасили свої вітрини та територію.

Встановили біля своїх закладів різних містичних істот, пише Галичина24.

Більшість використали у своєму святковому декорі гарбузи. Ці осінні ягоди прикрашають усі вітрини, вікна та входи.

Натомість деякі заклади до цього свята “підійшли” з креативністю. Хтось втановив скелети людини, різних відьом, опудало з гарбузом замість голови та навіть на даху закладу розмістили містичного дракона.

Також прикрасили свої заклади павутиння.

Тож розповімо вам про свято Хелловін.

В Україні вже багато років відзначають іноземне свято хелловін, у ніч з 31 жовтня на 1 листопада. За легендою у цю ніч душі всіх померлих приходять на землю та блукають вулицями. Дехто ставиться до його святкування вкрай негативно, зазначаючи що це «чуже», запозичене свято. Проте запозичена лише назва, адже в українців раніше був свій хелловін. Існував він за часів вірування у рідних богів і звався Велесова ніч (в честь одного з язичницьких божеств).

Що спільного між Хелловіном та Велесовою ніччю?

Обидва свята припадають за останню ніч місяця: з 31 жовтня на 1 листоапада.

Обидва свята мають однакове коріння: язичницьке. В Україні воно з дохристиянських часів, а в Америку традиції привезли європейці. Адже Європа теж не завжди була християнською. У них цей день називався Савинь, або Самайн. Кельтське свято на честь завершення польових робіт та всього літньо-осіннього циклу.

Значення свят теж подібні: це ніч, коли всі душі померлих можуть приходити з потойбічного світу в нашу реальність. Вони блукають вулицями, не тільки добрі, але і злі.

Що ж відмінного:

на Хелловін переодягаються в костюми різної нечисті, аби та сприйняла людей за «своїх» і не чіпала їх. В українській же традиції — це ніч, коли треба вшановувати померлих предків. Запалювати в пам’ять про них свічки на підвіконнях, а на столах до ранку залишати святкові частування.

А чому саме Велесова ніч?

У часи, коли українці сповідували язичництво, вони вірили в богів, які є уособленнями потойбічних сил чи природних явищ. Усі легенди та традиції трималися навколо сил природи, зміни сезонів, циклічності життя. Велес був одним із найбільш шанованих божеств. У різних регіонах України йому приписували різні сили: у когось його малювали коровою, у когось ведмедем чи биком. У когось він був оберегом для митців, а в когось для ремісників. Та завжди Велес залишався головним божеством для обдарованих потойбічними силами: ясновидців, знахарів, відунів, волхвів.

Якщо вірити українській міфології, то Велес — це єдиний бог, який має доступ і до світу живих, і до світу мертвих. Якщо інші божества відповідали за Яв (наш реальний світ) чи Нав (потойбічний світ мертвих), то Велес міг спокійно існувати у двох світах та переходити між ними. Він вважався одночасно і «світлим» і «темним» богом. Саме тому, у його честь назвали це свято, ніч, коли два світи сходяться між собою.

Пише Всвіті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *